25 лютого - День народження геніальної Лесі Українки.
Про Лесю....
Якби Леся Українка жила в ХХІ столітті, у неї був би Instagram і сотні сотень підписників. Ну, скажіть, хто ще з тогочасних письменників має стільки фото? І різних!
Вона була тогочасною мажоркою. У хорошому сенсі цього слова. Батьківських коштів вистачало не лише на освіту, але й видати першу поетичну збірку. Та ще й замовити редагування не кому-небудь, а вічному грантоїду Івану Франку
Фактично, це те саме, що купити доньці власне шоу на провідному телеканалі. Або щось не менш піарне. Але вона була того варта.
Вона не була революцінеркою. Це вже пізніше придумали: треба ж було її кудись вписати з цими її мавками, касандрами, камінними господарями, блакитними трояндами й досвітніми вогнями. Вона була брендом. Крутим брендом. Тогочасним брендом на українське. Бо зі своїми європейськими поглядами й батьківськими статками могла б назватися, ким завгодно. А назвалася Українкою.
Якби Леся жила сьогодні, то активно вела би ФБ, писала у твітер, мала профіль на LinkedIn, фрилансила перекладами, а на YouTube збирала перегляди на відео кобзарів і лірників. Адже це вона вперше скористалася фонографом, щоб лишити нам у спадок 56 фонографічних валиків із записами українських дум і пісень, датованих 1904-1910 роками. Просто в ті часи не було SoundCloud.
По заміжжі вона бідувала: не годилося батькам утримувати заміжню пані. Але це - окрема історія. Як і та, що перед смертю їй так хотілося ожини, так хотілося ожини...
Якби Леся Українка жила у ХХІ столітті, її акаунт сьогодні був би завалений котиками, сердечками та квітами. І десь в коментарях писав би до неї віршами Лукаш, і зізнавався у коханні Перелесник.
Бо вона така класна. Просто суперова.
З Днем народження, Лесю! (Аліна Акуленко)
Вона була тогочасною мажоркою. У хорошому сенсі цього слова. Батьківських коштів вистачало не лише на освіту, але й видати першу поетичну збірку. Та ще й замовити редагування не кому-небудь, а вічному грантоїду Івану Франку
Фактично, це те саме, що купити доньці власне шоу на провідному телеканалі. Або щось не менш піарне. Але вона була того варта.
Вона не була революцінеркою. Це вже пізніше придумали: треба ж було її кудись вписати з цими її мавками, касандрами, камінними господарями, блакитними трояндами й досвітніми вогнями. Вона була брендом. Крутим брендом. Тогочасним брендом на українське. Бо зі своїми європейськими поглядами й батьківськими статками могла б назватися, ким завгодно. А назвалася Українкою.
Якби Леся жила сьогодні, то активно вела би ФБ, писала у твітер, мала профіль на LinkedIn, фрилансила перекладами, а на YouTube збирала перегляди на відео кобзарів і лірників. Адже це вона вперше скористалася фонографом, щоб лишити нам у спадок 56 фонографічних валиків із записами українських дум і пісень, датованих 1904-1910 роками. Просто в ті часи не було SoundCloud.
По заміжжі вона бідувала: не годилося батькам утримувати заміжню пані. Але це - окрема історія. Як і та, що перед смертю їй так хотілося ожини, так хотілося ожини...
Якби Леся Українка жила у ХХІ столітті, її акаунт сьогодні був би завалений котиками, сердечками та квітами. І десь в коментарях писав би до неї віршами Лукаш, і зізнавався у коханні Перелесник.
Бо вона така класна. Просто суперова.
З Днем народження, Лесю! (Аліна Акуленко)
Немає коментарів:
Дописати коментар