25 лютого - День народження геніальної Лесі Українки.
Цікаві роздуми про Лесю Аліни Акуленко. чудово, по-сучасному!
Про Лесю....
Якби Леся Українка жила в ХХІ столітті, у неї був би Instagram і сотні сотень підписників. Ну, скажіть, хто ще з тогочасних письменників має стільки фото? І різних!
Вона була тогочасною мажоркою. У хорошому сенсі цього слова. Батьківських коштів вистачало не лише на освіту, але й видати першу поетичну збірку. Та ще й замовити редагування не кому-небудь, а вічному грантоїду Івану Франку![](https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t4c/1/16/1f642.png)
Фактично, це те саме, що купити доньці власне шоу на провідному телеканалі. Або щось не менш піарне. Але вона була того варта.
Вона не була революцінеркою. Це вже пізніше придумали: треба ж було її кудись вписати з цими її мавками, касандрами, камінними господарями, блакитними трояндами й досвітніми вогнями. Вона була брендом. Крутим брендом. Тогочасним брендом на українське. Бо зі своїми європейськими поглядами й батьківськими статками могла б назватися, ким завгодно. А назвалася Українкою.
Якби Леся жила сьогодні, то активно вела би ФБ, писала у твітер, мала профіль на LinkedIn, фрилансила перекладами, а на YouTube збирала перегляди на відео кобзарів і лірників. Адже це вона вперше скористалася фонографом, щоб лишити нам у спадок 56 фонографічних валиків із записами українських дум і пісень, датованих 1904-1910 роками. Просто в ті часи не було SoundCloud.
По заміжжі вона бідувала: не годилося батькам утримувати заміжню пані. Але це - окрема історія. Як і та, що перед смертю їй так хотілося ожини, так хотілося ожини...
Якби Леся Українка жила у ХХІ столітті, її акаунт сьогодні був би завалений котиками, сердечками та квітами. І десь в коментарях писав би до неї віршами Лукаш, і зізнавався у коханні Перелесник.
Бо вона така класна. Просто суперова.
З Днем народження, Лесю! (Аліна Акуленко)
Вона була тогочасною мажоркою. У хорошому сенсі цього слова. Батьківських коштів вистачало не лише на освіту, але й видати першу поетичну збірку. Та ще й замовити редагування не кому-небудь, а вічному грантоїду Івану Франку
![](https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/t4c/1/16/1f642.png)
Фактично, це те саме, що купити доньці власне шоу на провідному телеканалі. Або щось не менш піарне. Але вона була того варта.
Вона не була революцінеркою. Це вже пізніше придумали: треба ж було її кудись вписати з цими її мавками, касандрами, камінними господарями, блакитними трояндами й досвітніми вогнями. Вона була брендом. Крутим брендом. Тогочасним брендом на українське. Бо зі своїми європейськими поглядами й батьківськими статками могла б назватися, ким завгодно. А назвалася Українкою.
Якби Леся жила сьогодні, то активно вела би ФБ, писала у твітер, мала профіль на LinkedIn, фрилансила перекладами, а на YouTube збирала перегляди на відео кобзарів і лірників. Адже це вона вперше скористалася фонографом, щоб лишити нам у спадок 56 фонографічних валиків із записами українських дум і пісень, датованих 1904-1910 роками. Просто в ті часи не було SoundCloud.
По заміжжі вона бідувала: не годилося батькам утримувати заміжню пані. Але це - окрема історія. Як і та, що перед смертю їй так хотілося ожини, так хотілося ожини...
Якби Леся Українка жила у ХХІ столітті, її акаунт сьогодні був би завалений котиками, сердечками та квітами. І десь в коментарях писав би до неї віршами Лукаш, і зізнавався у коханні Перелесник.
Бо вона така класна. Просто суперова.
З Днем народження, Лесю! (Аліна Акуленко)