Леся Українка (справжнє ім’я Лариса Петрівна Косач-Квітка) – геній української літератури, яка входить в умовну тріаду Шевченко-Франко-Українка - народилася 25 лютого 1871 року. Попри складну хворобу – туберкульоз кісток, з якою вона боролася все життя, Леся ніколи не здавалася, була сильною, спраглою до розвитку, творчості та самоосвіти. Вона стала навіть відомішою, ніж її мати – поетеса Олена Пчілка. Утім, незважаючи на те, що з творчістю Лесі Українки ми знайомимося ще в школі, насправді знаємо про неї дуже мало. Якою людиною вона була, чим жила, чим цікавилася, що їй боліло та кого вона любила… Чого може нас навчити сьогодні Леся? По-перше, бути рабом — це найбільша низькість, найглибша моральна прірва, це — вирок, без надії, людині й нації в цілому. (Так, Леся закликала: «Без надії таки сподіватись!» — але це були слова абсолютно внутрішньо вільної людини, до рабів вони не мають жодного стосунку).
По-друге, «хто звільниться сам — той вільним буде; як звільнить хтось кого — в неволю забере». Свобода виборюється (не декларується!) лише власними силами. Ларисі Петрівні доля відвела лише 42 роки життя. Але про таких людей важко сказати «була...». Лесин дух завжди присутній поруч з нами в оспіваній нею рідній Україні.
