Другий семестр не обов’язково починати з високих вимог і гучних обіцянок. Іноді достатньо маленьких мовних кроків, які поступово повертають відчуття стабільності й сенсу.
Кілька речень українською щодня, уважно прочитаний абзац, слово, виписане «для себе», коротка думка без страху помилитися — усе це формує живий зв’язок із мовою. Не для оцінки, не для звіту, а для внутрішньої опори. Мова працює тоді, коли стає частиною щоденності: у нотатках, роздумах, діалозі, тиші між словами. Вона не вимагає поспіху — лише присутності.
Нехай у другому семестрі українська мова буде не випробуванням, а тихою підтримкою. Крок за кроком. Слово за словом.
Немає коментарів:
Дописати коментар